| Международные документы. 1994 г. |
 |
 
Угода
між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь
про співробітництво в галузі охорони
навколишнього середовища
Уряд України і Уряд Республіки Білорусь, які
далі іменуються Сторонами,
- БЕРУЧИ до уваги досвід, накопичений в галузі
міжнародного природоохоронного
співробітництва, а також Всесвітню хартію
природи 1982 року (995_453), Декларацію Ріо (995_455),Порядок денний на XXI
століття, прийняті Конференцією ООН з
навколишнього середовища і розвитку у 1992 році,
- ВРАХОВУЮЧИ цілісність і неподільність
навколишнього середовища, глобальний характер
екологічних проблем,
- ВИЗНАЮЧИ, що кожна людина має право на життя в
найбільш сприятливих екологічних умовах і кожна
держава повинна забезпечити це право всім своїм
громадянам,
- ВИРАЖАЮЧИ готовність до участі в міждержавному
співробітництві в галузі охорони навколишнього
середовища,
- КЕРУЮЧИСЬ національним законодавством обох
держав і загальновизнаними міжнародними
нормами,
- УСВІДОМЛЮЮЧИ взаємозв'язок між різноманітними
видами економічної діяльності і її екологічними
наслідками,
- ПІДТВЕРДЖУЮЧИ необхідність забезпечити
екологічно обумовлений і сталий розвиток,
- БАЗУЮЧИСЬ на принципі державної суверенності,
ДОМОВИЛИСЯ про наступне:
Стаття 1
Сторони будуть розвивати і розширювати взаємне
співробітництво в галузі охорони навколишнього
середовища на благо своїх народів, будуть
сприяти подальшому поглибленню економічних і
науково-технічних зв'язків з метою вирішення
спільними зусиллями глобальних і регіональних
екологічних проблем.
Стаття 2
Співробітництво між Сторонами здійснюється за
такими основними напрямками:
- охорона атмосферного повітря, зниження викидів
шкідливих речовин в атмосферу;
- охорона вод від забруднення, особливо басейнів
рік Дніпро та Буг;
- відтворення лісосировинних ресурсів і охорона
лісного фонду;
- проведення спільної експертизи проектів
господарської діяльності в прикордонних
районах;
- правові і економічні аспекти
природокористування;
- вивчення біологічних і генетичних наслідків
забруднення навколишнього середовища внаслідок
антропогенного впливу;
- охорона флори і фауни, розвиток співробітництва
між національними парками;
- охорона навколишнього середовища в процесі
виробництва і переробки сільськогосподарської
продукції;
- переробка, знешкодження і утилізація
промислових і побутових відходів;
- контроль за транскордонними перевезеннями
токсичних відходів;
- взаємне оперативне інформування про випадки,
які створюють загрозу значного забруднення
навколишнього середовища однієї з Сторін і про
прогнози його розповсюдження;
- надання взаємної допомоги в подоланні
наслідків промислових аварій або стихійних лих,
що викликають забруднення навколишнього
середовища;
- розробка маловідходних і безвідходних
технологій і екологічно нешкідливих матеріалів,
устаткування, механізмів і транспортних засобів
з системами, що знижують забруднення;
- обмін природоохоронною інформацією;
- екологічна освіта і виховання.
Основні напрямки співробітництва можуть
змінюватися і доповнюватися за взаємним
узгодженням Сторін.
Стаття 3
Співробітництво в галузі охорони
навколишнього середовища здійснюється на основі
досягнутих домовленостей між Сторонами в
наступних формах:
- обмін вченими, спеціалістами, делегаціями у
наукових, учбових і практичних цілях;
- проведення двосторонніх конференцій, нарад
експертів, симпозіумів;
- здійснення спільних програм і проектів;
- проведення спільних інспектувань стану
навколишнього середовища прикордонних
територій;
- надання персоналу, устаткування і матеріалів
для допомоги у ліквідації наслідків промислових
аварій або стихійних лих, що викликають
забруднення навколишнього середовища.
Інші форми співробітництва можуть надалі
узгоджуватися Сторонами.
Стаття 4
Сторони негайно і повно інформують одна одну
про промислові аварії, стихійні лиха і інші
небезпечні ситуації на своїй території, що
створюють загрозу забруднення навколишнього
середовища, а також надають необхідну допомогу
по ліквідації їх наслідків.
Відшкодування збитків, заподіяних
транскордонними впливами, має регулюватися
цивільним законодавством Сторін.
Стаття 5
Сторони, виходячи з цілей цієї Угоди, сприяють
встановленню і розвитку прямих зв'язків і
безпосередніх контактів між установами,
організаціями і підприємствами обох держав, що
займаються питаннями охорони навколишнього
середовища.
Стаття 6
Сторони не несуть матеріальної
відповідальності за зобов'язаннями
співпрацюючих організацій, прийнятими у
відповідності з договорами, укладеними на основі
цієї Угоди.
Стаття 7
Сторони покладають координацію виконання цієї
Угоди від Української Сторони - на Міністерство
охорони навколишнього природного середовища
України, від Білоруської Сторони - на
Міністерство природних ресурсів і охорони
навколишнього середовища Республіки Білорусь.
Стаття 8
Ця Угода не зачіпає прав і зобов'язань Сторін,
що витікають з раніше укладених ними міжнародних
угод.
Стаття 9
Спори, що можуть виникати між Сторонами у
зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї
Угоди, мають вирішуватися шляхом переговорів або
у інший прийнятний для Сторін спосіб.
Стаття 10
Ця Угода набирає чинності з дня її підписання і
лишається чинною на наступні п'ятирічні терміни,
якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону
не пізніше ніж за шість місяців до вичерпання
відповідного терміну про свій намір не
продовжувати її дію.
ЗДІЙСНЕНО у м. Мінську 16 грудня 1994 р. у двох
примірниках, кожний українською і білоруською
мовами, при цьому обидва тексти мають рівну силу.
Міжнародне приватне право, том 2,
Двосторонні міжнародні економічні договори
України Port-Royal, Київ, 2000
| Международные документы. 1994 г. |
|
|
